Предновогоднее посещение театра

15 декабря 2023 г. студенты-политологи в очередной раз посетили Московский театр «Сфера». На этот раз смотрели «Раскас» Василия Шукшина в постановке Юлии Беляевой.

Два с половиной часа без антракта - на одном дыхании, потому что легко, с юмором, по-простому, по-советскому... Очень душевно. И балалайка звучит, и аккордеон, и поют вживую, и многоголосьем акапелла. И всё так жизненно. И вроде как меняются реалии жизни и быт, но мы с вами не меняемся: всё так же переживаем за детей, всё так же хотим любить и быть любимыми, всё так же ревнуем, встречаемся и расстаемся. И каждый хочет быть счастливым. И у каждого своё понимание счастья и жизни, свои радости и горести, а потому и не всегда всё клеится, иногда что-то и разрушается. Но всегда остаётся надежда, что всё будет хорошо и правильно. И спасибо сферовцам за то, в очередной раз об этом напомнили.

Всегда, когда идем на спектакль, поставленный по советской драматургии, есть опасение, что для современной молодежи что-то останется непонятым или что-то «не попадет». Но всегда студентов обязательно что-то цепляет, они размышляют об увиденном, задают вопросы, делятся своими эмоциями после просмотра. И понимаешь, что мы на правильном пути.

Передноворічне відвідування театру

15 грудня 2023 р. студенти-політологи вчергове відвідали Московський театр «Сфера». На цей раз дивилися «Раскас» Василя Шукшина в постановці Юлії Бєляєвої.

Дві з половиною години без антракту - на одному диханні, тому що легко, з гумором, по-простому, по-радянському... Дуже душевно. І балалайка звучить, і акордеон, і співають наживо, і багатоголоссям акапелла. І все так життєво. І наче змінюються реалії життя і побут, але ми з вами не змінюємося: так само переживаємо за дітей, так само хочемо кохати й бути коханими, так само страждаємо на ревнощі, зустрічаємося та розлучаємося. І кожен хоче бути щасливим. І у кожного своє розуміння щастя і життя, свої радості та прикрощі, а тому й не завжди все клеїться, іноді щось, на жаль, і руйнується. Але завжди залишається надія, що все буде добре і правильно. І спасибі сферівцям за те, що вчергове про це нагадали.

Завжди, коли йдемо на виставу, поставлену за радянською драматургією, є побоювання, що для сучасної молоді щось залишиться незрозумілим або щось «не влучить». Але завжди студентів обов’язково щось чіпляє, вони розмірковують про побачене, ставлять питання, діляться своїми емоціями після перегляду. І розуміємо, що ми на правильному шляху.